Як відомо, після розпаду Речі Посполитої волинські землі, в тому числі і Млинівщина, були колонізовані російською імперією.
1854 рік, як свідчать архівні документи, є роком заснування Млинівської СШ №1.
Спочатку це була церковно – приходська школа, а з 1864 р. стала називатися двокласним парафіяльним училищем, в якому діти здобували освіту впродовж 5 – ти років.
Валуєвський реакційний циркуляр 1863 р. забороняв українську мову у школах. Усі підручники, в тому числі і букварі, були написані російською мовою. Але вчителі спілкувались на уроках з учнями українською.
У Млинівському двокласному парафіяльному училищі вивчались такі предмети: читання, російська мова, арифметика, праця, співи, малювання, каліграфія. На третьому уроці навчання учні вивчали слов’янську мову.
Два рази на тиждень проводився Закон Божий. З 18 серпня 1864 р. у двокласному училищі Закон божий викладав Стефан Боговський, уродженець села Аршичин Дубнівського повіту Волинської губернії, який закінчив курс богословських наук у Волинський духовній академії.
З1902 р. Закон Божий викладав Захарій Іванович Конашевський. У «Волинських єпархіальних відомостях» від 21 жовтня 1891 р., у статті «Шкільна дисципліна і засоби» йдеться про необхідність дисципліни в школі , вказується і на засоби її досягнення: власний приклад, чітка організація навчальних занять, нагороди і заохочення, покарання. Проблеми навчання і виховання учнів обговорювались на засідання єпархіальних училищних рад на учительських курсах і з’їздах.
У 1872 р. в Млинові відбувся педагогічний з’їзд вчителів сільських шкіл Волинської губернії.
На утримання грошей держава виділяла незначні кошти, тому частину грошей збирали з населення. До нашого часу дійшла квитанція Млинівського волосного управління про перерахування коштів на Млинівське приходське училище від селян с. Пекалів у 1895 р. Тоді на Волині одна школа припадала
на 10 тисяч жителів, один учень на - 150 чоловік. Так, у 1911 р. Млинівське училище відвідувало 120 хлопчиків і 36 дівчаток, але одержали про його закінчення лише 9 хлопчиків і троє дівчаток.Ось як пригадувала свої шкільні роки найстаріша жителька Млинова Захарчук Анастасія Яківна, якій 7 березня 2001 р. виповнилось 100 років.
«У Млинівському двокласному парафіяльному училищі навчалась протягом 1908 – 1910 рр.
Приміщення школи знаходилося на тому самому місті, де і нинішня одинацятирічка. Це був одноповерховий цегляний будинок з дерев’яними прибудовами. В школі працювало приблизно п’ять вчителів. Це Воронецький ( ім’я і по батькові не пам’ятаю), завідуючий школою був Грашпель Микола Іванович, а вчителькою – його дружина Марія Іванівна.
У школі тоді була дуже сувора дисципліна. За найменшу провину вчителі били учнів лінійкою по долонях.
За неуспішність дітей просто відраховували зі школи. Були серед вчителів і такі які любили дітей і відносились до них з повагою. Такою була моя вчителька Марія Іванівна.
Кожен день навчання в тодішній школі розпочинався і закінчувався молитвою»
Молитва перед навчанням
«Милосердний Господи, пошли нам благодать Духа Свого Святого, що подає нам розуму та зміцнює душевні сили наші, щоб ми уважно перейму вали науку, виросли Тобі, творцеві нашому, на славу, батькам нашим на втіху, церкві та Батьківщині на користь».
Молитва після навчання
«Дякуємо Тобі, Творцеві нашому, що Ти сподобав нас ласки Твоєї, і ми вислухали навчання. Благослови наших батьків та вчителів, що ведуть нас до пізнання добра, і зішли нам розуму та сили продовжувати науку нашу».
При школі був хор хлопчиків. Здібних дітей навчали церковному співу і відбирали до церковного хору. Під час першої світової війни у вересні 1914 р. на території Млинова йшли важкі бої між австрійськими та російськими військами. На території садиби графів Ходкевичів знаходились австрійські війська. На протилежному березі р. Іква, в районі школи, стояли російські війська. Все цивільне населення з Млинова було евакуйоване.
Внаслідок затяжних воєнних дій будинки в Млинові були майже всі зруйновані, церква і школа теж. На місці школи залишилась лише кухня. Де солдатам варили їсти.
1917 – 1920 рр. були дуже важкими, влада мінялась дуже часто. «Та радянська влада, то Петлюра, то поляки, то знову радянська влада» - згадує А.Я. Захарчук.
За будівництво школи тоді ніхто не думав. Дітей навчали до 1920 року в будинку священика, там же вінчались молоді пари і хрестили дітей.
Багато поколінь Савицьких, Захарчуків, Приступів, Гарбарів Бойків, Демидюків, Шумейків відучились в стінах твоїх, школо. Вже давно твої перші учні відлетіли у вічність. Вже багато потекло води з Ікви до синього Дніпра. І тільки столітня баба Настя змогла нам розповісти про своє далеке дитинство.