Спогади Шинкар Є.А., вчителька Млинівської школи 40 – 50 – х років."Пригадую важкі післявоєнні роки. Я працювала вчителькою молодших класів. В одному класі тоді навчалось 40 – 50 учнів. Педагогічних кадрів не вистачало, тому навчання проводилось у три зміни.
Школа була акуратна, без добудов, двоповерхова, огороджена штахетником. Перед школою клумби з гарними квітами. Педагогічний колектив невеликий, до 20 чоловік. Після Зайцева В.П. директорами школи були Бугорський, Левківський В.Я. Більшість вчителів прислані зі східних областей України.
Діти в школу дуже бідні. Особливо з конзаводу ( територія веттехнікуму ). Там жили сім’ї військових, в одній кімнаті жило 3 – 4 сім’ї.
Навантаження на вчителя було велике. Він мусив не тільки навчати учнів, а й бути агітатором, організатором класів з прискореним навчанням на підприємствах для дорослого населення”.
На базі середньої школи організовано вечірню школу для молоді. Підвальне приміщення використовують для учнівського клубу. В школі був хор, драматичний гурток, учні і вчителі брали активну участь у постановці вистав. Багато разів хор їздив на олімпіаду у м. Рівне і займав там призові місця.
У кінці 40 – х і на початку 50 – х років школу очолює Тітенко Михайло Дмитрович, колишній офіцер Радянської Армії, досить суворий, але справедливий. Після Млинівської школи він довго працював директором трудової колонії у м. Дубно. З 40 – х аж до 80 – х років працювала в Млинівській школі вчителька російської мови і літератури Трохимець Л.М.Вона всю свою душу, всю себе віддавала дітям. І не тільки на уроках,а й позаурочний час, вчила вихованців грамотно писати, прищеплювала їм любов до художнього слова, літератури. З любов’ю і понині згадують її колишні учні.З середини 50 – х років і до початку 60 – х директором школи був Харченко Георгій Петрович.
Чуйне, терпляче ставлення до учнів, добре слово, лагідна усмішка цього вчителя і керівника залишилася на все життя у пам’яті дітей – сиріт післявоєнної доби.
У той час на місці теперішнього тиру був спорт зал і актовой зал. Там відбувались шкільні вечори, присвячені Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Івану Франку, Олександру Пушкіну. Активну участь у підготовці цих вечорів брали учителі і учні. Найцікавіше, що тоді, починаючи з восьмого классу, до учнів зверталися на " ви ".
Дуже важливе значення приділялось фізичному розвитку учнів, спорт був улюбленим заняттям. А цьому сприяли вчителі фізичного виховання Лебедєв В.О., Большой А.Р., Сіпко Г.М.
У школі було чисто, багато квітів, в коридорах у горщиках стояли чудові хризантеми, за якими доглядали учні під керівництвом вчительки біології Клименко М.О.Завучем школи була Клавдія Дмитрівна Мінченко. За веселу вдачу і хороше ставлення до учнів її дуже любили діти.
Теперішній гуртожиток було побудовано силами вчителів та учнів
Традиційно випускники школи садили дерева на згадку про школу і шкільні роки.
Всі вчителі намагались якнайкраще навчити дітей, розвивати їх особистості, виховувати працьовитими. Добрими, гуманними. Патріотами своєї Батьківщини, підкреслюючи, що вона починається з рідного порога, з рідної хати.
Назавжди залишились в пам’яті учнів уроки рідної мови та літератури Дарії Андріївни Парфенюк, Ольги Луківни Тарасюк, уроки історії Віри Яківни Суглобової, Уроки хімії Миколи Ксенофонтовича Парфенюка. Теплу згадку в дитячих душах залишили Софія Андріївна Козакевич, Віра Володимирівна Срлдотюк, Рада Марксівна Петриченко, Ольга Феодосіївна Гапон, Василь Григорович Гасяк, Ганна Гаврилівна Павлова,вчителі початкових класів Тетяна Харлампівна Глушко, Марія Йосипівна Кавеціка та інші.
Рідна школо! Більшість твоїх учнів здобули вищу освіту, стали робами, які чесно працюють і є честю і гордістю твоєю.